- нерозумний
- —————————————————————————————нерозу́мнийприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
нерозумний — а, е. Розумово обмежений, тупий. || розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей). || Позбавлений розумного змісту … Український тлумачний словник
нерозумний — [неироузу/мнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
безрозсудний — а, е. Який діє нерозумно, нерозсудливо; нерозсудливий. || Який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму; нерозумний … Український тлумачний словник
безрозумний — а, е, рідко. Те саме, що нерозумний … Український тлумачний словник
божевілля — я, с. 1) Стан божевільного (у 1 знач.). 2) розм. Нерозумний, нерозважний вчинок … Український тлумачний словник
глупий — а, е, рідко. Нерозсудливий, нерозумний. || Непродуманий. || у знач. ім. глу/пий, пого, ч. Нерозсудлива, нерозумна людина. •• Глу/па ніч (пі/вніч, о/сінь) пізній час ночі, пізня осінь … Український тлумачний словник
глупство — а, с., рідко. 1) Властивість за знач. глупий. 2) Нерозумний вчинок, задум, вислів … Український тлумачний словник
дурний — а/, е/. 1) Розумово обмежений, тупий, нерозумний; прот. розумний. || у знач. ім. дурни/й, но/го, ч.; дурна/, но/ї, ж. Розумово обмежена, тупа людина. || розм. Некмітливий, недогадливий, непередбачливий. || розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний… … Український тлумачний словник
дурниця — і, ж., розм. 1) Щось несуттєве, маловажне, незначне; дрібниця. || Предмет, що не заслуговує на увагу, не вартий нічого. || у знач. присудк. сл. Не варте уваги. 2) Нерозумний, необдуманий, безглуздий учинок. || Безглузді, позбавлені розумного… … Український тлумачний словник
недалекий — а, е. 1) Який міститься, відбувається на невеликій відстані від кого , чого небудь; близький. || Невеликий за відстанню; короткий. 2) Який відбувався, здійснювався і т. ін. недавно; недавній. || Який скоро відбудеться, здійсниться і т. ін.… … Український тлумачний словник